Загалом, методи запобігання корозії можна розділити на дві основні категорії:
1. Правильний вибір корозійностійких матеріалів та інші запобіжні заходи.
2. Вибір розумних технологічних операцій та структур обладнання.
Суворе дотримання технологічних норм у хімічному виробництві може уникнути непотрібних явищ корозії. Однак, навіть якщо використовуються високоякісні корозійностійкі матеріали, неправильні експлуатаційні процедури все одно можуть призвести до сильної корозії.
1. Неорганічні інгібітори корозії
Зазвичай, додавання невеликої кількості інгібіторів корозії до корозійного середовища може значно уповільнити корозію металу. Ці інгібітори зазвичай класифікуються на три типи: неорганічні, органічні та парофазні, кожен з яких має різні механізми дії.
• Анодні інгібітори (уповільнюють анодний процес):
До них належать окислювачі (хромати, нітрити, іони заліза тощо), що сприяють анодній пасивації, або агенти, що утворюють анодну плівку (луги, фосфати, силікати, бензоати тощо), які утворюють захисні плівки на поверхні анода. Вони реагують переважно в анодній області, посилюючи анодну поляризацію. Як правило, анодні інгібітори утворюють захисну плівку на поверхні анода, що є дуже ефективним, але несе певний ризик — недостатнє дозування може призвести до неповного покриття плівкою, залишаючи невеликі оголені ділянки металу з високою щільністю анодного струму, що підвищує ймовірність точкової корозії.
• Катодні інгібітори (діють на катодну реакцію):
Прикладами є іони кальцію, цинку, магнію, міді та марганцю, які реагують з гідроксид-іонами, що утворюються на катоді, утворюючи нерозчинні гідроксиди. Вони утворюють товсті плівки на поверхні катода, блокуючи дифузію кисню та збільшуючи концентраційну поляризацію.
• Змішані інгібітори (пригнічують як анодні, так і катодні реакції):
Це вимагає експериментального визначення оптимального дозування.
2. Органічні інгібітори корозії
Органічні інгібітори працюють шляхом адсорбції, утворюючи на поверхні металу невидиму плівку молекулярної товщини, яка одночасно пригнічує як анодні, так і катодні реакції (хоча з різною ефективністю). До поширених органічних інгібіторів належать азот-, сірковмісні, кисневі та фосфорвмісні сполуки. Їхні механізми адсорбції залежать від молекулярної структури та можуть бути класифіковані як:
·Електростатична адсорбція
· Хімічна адсорбція
· адсорбція π-зв'язку (делокалізованого електрона)
Органічні інгібітори широко використовуються та швидко розвиваються, але вони також мають недоліки, такі як:
· Забруднення продукту (особливо у харчових продуктах) — хоча й корисне з одного боку
стадії вироблення, вони можуть стати шкідливими на іншій.
·Гібкування бажаних реакцій (наприклад, уповільнення видалення плівки під час кислотного травлення).
3. Інгібітори корозії парофазної фази
Це дуже леткі речовини, що містять функціональні групи, що інгібують корозію, які в основному використовуються для захисту металевих деталей під час зберігання та транспортування (часто у твердому вигляді). Їхні пари вивільняють активні інгібуючі групи у вологому середовищі, які потім адсорбуються на поверхні металу, уповільнюючи корозію.
Крім того, вони є адсорбційними інгібіторами, тобто захищена металева поверхня не потребує попереднього видалення іржі.
Час публікації: 09 жовтня 2025 р.